Іменник

Відмінювання іменників

За типом відмінювання іменники в грецькій мові поділяються на дві категорії: іменники двох закінчень (Δικατάληκτα) та іменники трьох закінчень (Τρικατάληκτα).

Іменники двох закінчень мають однакові закінчення в родовому та знахідному відмінках однини, та в називному і знахідному відмінках множини. Таким чином, ці іменники мають по два різних закінчення в однині та множині.

Іменники трьох закінчень набувають різних закінчень у всіх відмінках однини і множини.

В свою чергу, іменники двох закінчень поділяються на дві категорії. Ті, що мають однакову кількість складів у всіх відмінках однини та множини, називаються рівноскладовими (ισοσύλλαβα) іменниками. Ті, що мають різну кількість складів у різних відмінках, називаються нерівноскладовими (ανισοσύλλαβα).

Закінчення називного відмінка

За закінченням називного відмінка можна визначити рід іменника. Винятком є лиш іменники з закінченням на -ος -- вони можуть належати до будь-якого з трьох родів.

Утворення кличного відмінка

Кличний відмінок однини утворюється за наступними правилами:

Іменники чоловічого роду на -ος та імена власні на -ος, що мають більше двох складів, утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -ε:

Іменники на -ς з двома складами чи менше, зокрема імена власні, відкидають закінчення -ς:

В усіх інших іменників кличний відмінок однини співпадає з називним.

Кличний відмінок множини всіх іменників співпадає з називним.

Наголос

Наголос при відмінюванні іменників залишається на тому ж складі, на якому він стояв у називному відмінку однини, якщо це не суперечить загальним правилам про наголос: наз. відм. σώμα, род. відм. σώματος.

Якщо до основи додається довгий склад, то наголос зміщується на один склад вправо: наз. відм. σύντροφος, род. відм. συντρόφου, дав. відм. συντρόφω.

Детальніше переміщення складу описується в наступних розділах.